У справі № Б-50/112-09 ліквідатор боржника звернувся з позовом, вимагаючи скасувати арешт на нерухомість, включеної до ліквідаційної маси. Відповідне обтяження було накладено на квартиру для забезпечення позову в цивільній справі за участю особи, яка раніше значилась власником зазначеного приміщення. Проте, державну реєстрацію на її ім’я було скасовано рішенням суду.
У своїй Постанові від 16.10.2018 року ВС зазначив, що результатом накладання арешту є заборона на право розпоряджатися майном. Цей захід має тимчасовий характер, поки не визначиться подальша доля майна.
Найвища судова інстанція наголосила, що втручання у право власності має відповідати таким принципам:
- законність цілі;
- загальносуспільний інтерес;
- співмірність вжитих заходів меті.
Арешт можуть застосовувати в межах господарського, адміністративного, цивільного, кримінального процесу за умови слідування всім принципам, перелічених вище.
З зазначеного стає зрозуміло, що винесене судом рішення про обмеження права власності в межах одного виду судочинства не виключає можливість застосування таких заходів в порядку іншого виду судочинства. Наголошується, що арешт нерухомості у різних категоріях справ має також різну мету.
Наслідки затяжного провадження про банкрутство є, беззаперечно, суспільно значущими, проте, їх не можна назвати небезпечними як суспільні інтереси, про які йде мова у межах, наприклад, кримінального провадження.
Водночас, розгляд таких заяв у межах справ, в яких ці обтяження були накладені, сильно сповільнюють процес реалізації майна боржника, спричинений процесом його ліквідації.
Господарський суд, що розглядає справи про банкрутство, має процесуальні повноваження скасовувати арешт або будь-які інші обмеження стосовно розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикцій з метою захисту приватних інтересів 3-х осіб.
Зважаючи на викладене вище, касаційну скаргу ліквідатора було прийнято рішення задовольнити.