У 2014 році фізична особа придбала об'єкт нерухомості, який на момент придбання не знаходився в іпотеці, і передало це майно в статутний капітал юридичної особи.
У 2015 році ПАТ «РОДОВІДБАНК» подав до суду на юридичну особу про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що даний об'єкт нерухомості в 2008 – 2009 рр. був у власності у іншої юридичної особи і виступав предметом іпотеки за кредитними зобов'язаннями.
При проведенні операцій щодо відчуження нерухомості, записи про іпотеку були відсутні і фізична особа в момент придбання нерухомості, не знала про якісь зобов'язання третіх осіб перед ПАТ «РОДОВІДБАНК».
В ході проведення повного юридичного аналізу, історії об'єкта нерухомості, юристи ЮА «Абсолют» встановили, що даний об'єкт нерухомості в 2008 – 2009 р. був у власності у юридичної особи-нерезидента і виступав предметом іпотеки за кредитними зобов'язаннями перед ПАТ «РОДОВІДБАНК». У 2009 році договір іпотеки був визнаний судом недійсним, з відповідних державних реєстрів були виключені записи про іпотеку і обтяження. У 2011 році при новому розгляді справи договір іпотеки був визнаний дійсним, однак, з 2011р. по 2015р. ПАТ «РОДОВІДБАНК» не відновив запис про іпотеку / обтяження і не звертав стягнення на предмет іпотеки.
Протягом 2009 – 2014 рр. об'єкт нерухомості тричі відчужувався третім особам, які не мають ніякого відношення ні до позичальника, ні до іпотекодавця.
В результаті професійно вибудуваної стратегії захисту інтересів Клієнта, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «РОДОВІДБАНК».
Апеляційний суд своєю постановою залишив без змін рішення суду першої інстанції.