Згідно з останніми змінами в чинному законодавстві, представляти інтереси особи у суді маэ право лише адвокат. При цьому він зобов'язаний надати суду документи, базуючись на яких правозахисник виконує свої дії.
До них відносять:
- договір про надання правової допомоги;
- доручення;
- ордер;
- доручення органу, який має повноваження відповідно до Закону на надання послуг в області права.
Однак ніде у законодавстві не сказано, в неухильному чи порядку перераховані вище документи повинні бути оригіналами, або можна обійтися їх копіями.
У зв'язку зі сформованою неоднозначною ситуацією, подібного роду справи дійшли й до Верховного Суду. Так як були прецеденти, коли особі повертали документацію, оперуючи тим, що до суду були подані не оригінали документів, а тому вони не можуть бути визнані такими, що підтверджують компетенцію адвоката в зафіксованому у законодавстві порядку.
Вища судова інстанція вирішила ситуацію на користь правозахисників.
Так, в своєму рішенны ВС визначив, що норми процесуального права дають підстави вважати, що повноваження адвоката, як представника сторони, повинні бути підкріплені оригіналом ордера або доручення, або копіями, завіреними в установленому закономпорядку.
Згідно з положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», захисник має право завіряти копії документів у справах, які він веде, за винятком обставин, коли Законом вимагаэ іншого способу посвідчення документа.
Таким чином, адвокат має право самостійно засвідчити копії своїх документів. Практика Верховного Суду показала, що копії договору про надання правової допомоги та ордера, завірені підписом адвоката, є належними документами, що підтверджують його повноваження представляти інтереси сторони по справі у судовому процесі.