У справі № 902/1151/15 на користь банку було прийнято рішення стягнути солідарно з двох юридичних осіб заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеню та виплати судового збору. Відповідні суми були розраховані в гривнях та доларах США за курсом, що існував на момент ухвали рішення.
Через два роки щодо однієї з юридичних осіб ініціювали справу про банкрутство. Зазначений банк звернувся до суду з вимогою стягнути с даного товариства кошти, які не були повернуті ним в рахунок виконання попереднього судового рішення.
Пізніше банк звернувся із заявою про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів додаткових грошових вимог, зокрема, судового збору. Позивач мотивував такі вимоги різницею, що виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, у період із дня прийняття рішення до дня подання заяви про визнання боржника банкрутом.
Судами першої та апеляційної інстанції в нарахуванні додаткової суми боргу було частково відмовлено. Верховний Суд зазначив, що відповідна різниця має іншу правову природу, ніж сума заборгованості, яка підтверджена судовим рішенням. А тому із вимогами до боржника щодо різниці, яка виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, кредитор має право звернутися до суду відповідно до статті 23 Закону про банкрутство.
Враховуючи вищевикладене, ВС дійшов вирішив, що судами першої та апеляційної інстанцій було не дотримано принципу повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях. Через це необхідно направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.