При порушенні водієм Правил дорожнього руху працівники поліції оформляють адміністративний протокол.
Згідно з положеннями законодавства про адміністративні правопорушення даного роду документ повинен відображати наступну інформацію:
- найменування органу або ПІБ посадової особи, який виніс постанову;
- дату розгляду справи;
- дані про особу, стосовно якої протокол складено;
- обставини, встановлені при розгляді конкретно взятої справи;
- посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачена відповідальність за скоєне;
- прийняте рішення.
Так, у справі № 760/21518/17 від 17.10.18 р. Верховний Суд став на сторону водія, який вимагав скасувати постанову інспектора патрульної поліції у зв'язку з тим, що правопорушення не було зафіксовано в автоматичному режимі.
Постановою Пленуму ВС від 23.12.2005 р. № 14, яке стосується практики розгляду справ, пов'язаних з адміністративними порушеннями ПДР, а також експлуатації транспорту, визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам Кодексу про адміністративні правопорушення України. Зокрема, в такому акті слід вказати докази, які є підставою для того щоб визначити, що особою насправді було вчинено адміністративне правопорушення.
При цьому у законодавстві вказано, що в якості таких доказів можуть послужити: пояснення самої особи, яку звинувачують у скоєнні правопорушення, свідків та потерпілих, речові докази, показники технічних приладів та висновок експерта.
Якщо у постанові немає жодного доказу, що підтверджує вину особи, а також не позначено, чому співробітники поліції прийшли саме до висновків, що мало місце адміністративне правопорушення – акт може бути оскаржений водієм.