У справі №524/832/17 позивач оскаржив постанову, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції.
Так, прослухавши аудіофайл, що стосується виклику патрульних, було встановлено, що на питання оператора, чи викликає особа поліцію, яка звертається відповіла, що їй потрібна допомога в зв'язку з тим, що вона замерзла. По прибуттю співробітники поліції склали протокол про завідомо неправдивий виклик.
Суд першої інстанції відмовив позивачеві в оскарженні постанови, а ось апеляційна та касаційна інстанції стали на його бік. Так, апеляційний суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про національну поліції» поліція вживає всіх заходів для надання невідкладної, в тому числі домедичної й медичної допомоги особам, які постраждали від кримінальних або адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечної для їхнього життя і здоров'я.
Виходячи з прослуханої аудіозаписи, людина не повідомляла про злочин і не просила викликати поліцію зовсім. Вона просто повідомила оператору, що їй необхідна допомога в зв'язку з тим, що вона замерзла. При цьому відповідач не вчинив перевірку обставин, не уточнив стан здоров'я того, хто телефонував, що не вивчив фактичні обставини справи. Крім того, притягнув людину до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у своїй постанові від 17.07.2019 року визначив, що суб'єктивна сторона подібного правопорушення повинна характеризуватися прямим умислом, тобто людина спеціально повинна викликати спецслужбу для надання їй допомоги, свідомо знаючи, що вона її не потребує. Однак відповідач у даній справі не перевірив й не провів оцінку обставин, які спонукали позивача зателефонувати «102», не впевнився в нормальному стані його здоров'я, а також порушив процедуру, залучаючи позивача до адміністративної відповідальності.